Римська Британія
Юлій Цезар, який прагнув завоювати Галію, виявив, що його вороги отримують допомогу від своїх кельтських побратимів по той бік протоки. Двічі він втручався в Британії, до 55 і 54 до нашої ери, але зумів тільки намітити шлях до її земель. Майже через сторіччя, в 43 нашої ери, імператор Клавдій послав війська, які почали завоювання острова. За чотири роки римляни оволоділи майже усіма долинами на сході і південному сході, і Британія була проголошена провінцією Риму. Після цього завоювання і освоєння земель відбувалися вже не так швидко. Один з найбільш знаменитих римських намісників, Агрікола, зміцнив своє становище в Англії і Уельсі і навіть спорядив кілька походів у Шотландію (77-84), однак землі, які він окупував на північ від річки Туїд, виявилися пізніше закинутими. Імператор Адріан побував у Британії ок. 120 і почав спорудження валу від Таємниця до Солуей. Двадцять років по тому, в правління Антоніна Пія, був побудований ще один вал, від Ферт-оф-Форта до Клайда, які доповнювали Адріанов. Згодом, з неясної причини, ці більш північні укріплення були покинуті, і між 208 і 211 імператор Септимій Север, після успішної кампанії проти варварських племен на півночі, відновив Адріанов вал, на цей раз збудувавши його з каменю, який став північною межею імперії в Британії .Римляни перебували у Британії до початку 5 ст., І південно-східні частини острова були значно романизовані. Було утворено п'ять муниципиев за римським зразком: Камулодунум (нині Колчестер), Веруламіум (Сент-Олбанс), Ліндум (Лінкольн), Глевум (Глостер) і Еборакум (Йорк). Всі вони, крім Веруламіума, були військовими поселеннями. Інші міста були засновані як центри областей. В архітектурі та міському плануванні вони слідували римським зразкам, як і вілли, що зводилися в сільській місцевості. Є докази того, що впливу римської цивілізації піддалася і більш проста народна культура. Особливо важливу роль тут зіграла мережа доріг, побудованих римлянами перш за все для військових цілей, однак сприяли об'єднанню різних частин провінції в єдине ціле. Головними заняттями населення було землеробство і вівчарство, поширення отримала і видобуток металів, перш за все срібла і свинцю, менше - заліза й олова.
Нашестя варварів в кінці 4 ст. змусили римлян відмовитися від своєї присутності у віддаленій північно-західній провінції. На півночі і заході Південної Британії римська окупація вже не носила військового характеру, а цивільне населення на півдні і сході було нечисленним. До 410 всяке сполучення між імперією і Британією припинилося, і бритти, розучилися воювати за століття своєї залежності від римлян, змушені були захищати себе самі.
